ЖУРНАЛІСТ
Ну й щоб воно, здавалося: бери
Папір і ручку, і пиши в газету,
Свої думки в слова перетвори,
А їм надай піднесення і злету.
Все ніби просто: виклав, що хотів,
В одну замітку із нехитрим змістом,
І після надрукованих рядків
Вже можеш називатись журналістом.
Та ні, мій друже.
Це не так бува...
Коли в душі ні гніву, ні любові.
Коли вважаєш головним слова,
Але не те, що міститься у слові, —
Вогонь і біль, посмішку, сіль сльози,
Якщо ти не відчув себе горністом —
Не думай, не гадай і не проси,
Щоби тебе назвали журналістом.
Ти перш пройди сто стежок, що ведуть
До серць людських на власне поле бою.
Біль погамуй і зупини біду,
А. винуватців пропечи ганьбою.
Слабкого підкуп інколи зіб'є,
Чи лестощі, чи пестощі ~ раптово,
Ти мусиш буть сильніший.
В тебе є
Велика і єдина зброя — слово.
У ньому і отрута, і женьшень —
Усе корисне, справа тільки в дозі.
Гадаєш, випадково що не день
З-за рогу в нас стріляють мафіозі?
Та тільки нас не збить на манівці
І не вдається підлим залякати.
Якщо слова, неначе кулі, — в ціль,
їх будуть, я упевнений читати.
..Коли ж над словом виснажений вкрай,
Ідеш додому своїм рідним містом,
А незнайомі руку тиснуть,
Знай:
Ти можеш називатись журналістом.
Олександр Дудка